Меню

»

Суспільно-політичні контексти діяльності Тараса Шевченка у представленні студентів-істориків

13 березня 2014 р. на історичному факультеті у межах відзначення 200–ліття від Дня народження Кобзаря відбулося засідання круглого столу на тему: “Суспільно – політичні контексти діяльності Тараса Шевченка”. Цей захід було зорганізовано зусиллями членів студентського наукового осередку імені Юрія Дрогобича та при активній підтримці заступника декана історичного факультету Світлани Білої.

Тематика круглого столу визначалася ще на початку навчального року і, до певної міри, була обрана  наосліп, за принципом звичності роботи майбутніх вчителів історії з суспільно-політичною проблематикою. Хто ж міг знати у “далекому” вересні 2013 року, що так круто обернеться хід історії і Шевченко з його полум’яними закликами, що для більшості з нас перетворилися на штампи, стане актуальним. Що його слова знову й знову будуть виявлятися пророчими та здатними надихати на звитяги і, що зрозумілі і близькі вони не лише українцям. Певно бути  позачасовим – це і є секрет всякого генія, чия присутність в інтелектуальному та духовному просторі людства а ні не визначається часовими межами, а ні не зумовлюється ними. Він просто є. Ажіотаж довкола Шевченка, що мав бути, до певної міри, штучним і “круглим”, з огляду на округлість ювілейної дати, натомість виявися дивовижно щирим. Можливо саме тому з боку студентів залучених до глибшого опрацювання окремих проблем і з боку аудиторії, у колі якої відбувалося обговорення, було виявлено неабиякий інтерес. Про щось подібне, але з іншого приводу, писав інший класик: “Зауважте, ніхто не відмовився від участі, ніхто не захворів….”

До теми обговорення суспільно-політичних контекстів діяльності Тараса Шевченка організатори вирішили підійти здалеку, надавши слово спершу викладачам історичного факультету. Доцент кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Лідія Лазурко говорила про те, як сприймалася та поширювалася творчість Тараса Шевченка в Галичині в Австро-Угорську добу, звертаючи увагу, головно, на трактуванні його постаті як символу націєтворчих процесів кінця XIX ст.  Старший викладач кафедри всесвітньої історії Богдан Лазорак зупинився на цікавих подробицях святкувань ювілеїв Тараса Шевченка у Дрогобичі міжвоєнного періоду, особливо акцентуючи на залученні до проведення цих щорічних заходів знаних представників різних національних громад міста. Це, на його думку, було свідченням толерантності національних взаємин у місті та подолання доволі гострої польсько-української конфронтації початку 20-х рр. XX ст.

А безпосередньо за темою висловлювалися вже студенти. До обговорення було представлено наступні питання: “Політичні ідеї учасників Кирило-Мефодіївського братства: порівняльний аналіз” (Діана Зазулянська, 4 курс), “Відображення суспільно-політичних ідей Кирило-Мефодіївського братства у поетичній творчості Т.Шевченка” (Христина Яджин, 5 курс), “Політико-правові погляди Т.Шевченка” (Ярослав Тарасюк, 4 курс) та “Педагогічні погляди Т.Шевченка” (Ірина Бучковська, 3 курс). Дискутанти звертали увагу, передовсім на проблемні питання, зокрема про ступінь заангажованості Тараса Шевченка в діяльність товариства, трактування ним ідей братчиків, власні погляди на суспільний і політичний устрій української держави, тощо. Спеціальною “бонусною” темою для майбутніх вчителів стало обговорення педагогічних поглядів Т.Шевченка, що знаходили свій вираз, переважно в прозових творах мистця. Цікавість викликали також подробиці про діяльність Шевченка з підготовки та видання української абетки, яка вирізнялася доступністю змісту та демократичністю ціни і швидко поширювалася в середовищі бідніших верств населення. До обговорення зазначених проблем долучився також і декан історичного факультету професор Леонід Тимошенко, чий виступ додав дискусії більшої гостроти. І традиційно, як це буває у плідних обговореннях, питань після засідання круглого столу стало більше, а ніж відповідей.  Завершуючи, зазначу також, що з боку організаторів активність студентів було відзначено книжковими подарунками, які, сподіваюся, придадуться їм у подальшій професійній діяльності.