«

Шевченко устами студентів історичного факультетуДДПУ

Шевченко устами студентів історичного факультету
Дрогобицького державного педагогічного
університету імені Івана Франка

                                                      

    “Кобзарю! Знов до тебе я приходжу.
Бо ти для мене совість і закон”
Ліна Костенко

         11 березня 2014 року студенти історичного факультету  відзначили 200 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Ведучими літературно – мистецького вечора “На крилах Кобзаревої душі” були студенти 1-го курсу  Оксана Міщенко та Руслан Березнецький. На актуальності поезій Великого Кобзаря наголосила заступник декана історичного факультету Біла Світлана  Ярославівна.

         Свято присвячене пам’яті Т. Г. Шевченка розпочали студенти групи ІП-31 (Мушин Н., Кузик Г., Ціпкало О., Вурловська М., Дрізд М., Трубич М., Бучковська І.). Дівчата спробували довести, що у творах Кобзаря звучить історія XXI століття, що спадщина геніального поета актуальна і сьогодні. Завдяки Михайлу Литвинку (ІП-43) усі присутні відчули справжній козацький дух у рядках поезії “Іван Підкова”. Звернення до свого старшого товариша по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу славу козацьку, будити серця людей зачитав студент 2-го курсу Роман Косилів. Наступний твір “Гупалівщина” про героїчне минуле написаний на історичному матеріалі, де центральний образ поеми – повсталий народ, палаюча у вогні Україна озвучила студентка ІП-11 Борисюк Марія. Особливо гостро та актуально у контексті сьогодення звучав твір у виконанні Чудийович Богданни (ІП-22)  “І мертвим, і живим, і ненарожденним”, що закликає нас любити свою землю, рідну мову, дбати про розквіт і славу держави.

         До ноток серця кожного присутнього торкнулись студенти групи ІП-31, показавши повноцінне театралізоване дійство. “Тополя” та “Лілея” у виконанні молодих акторів викликали співчуття до важкої жіночої долі.

         Твори Шевченка володіють магічним даром безсмертя. Саме до таких шедеврів належить “По діброві вітер виє” Великого Кобзаря, що прозвучав у музичному оформленні студентів групи ІП-42 (Беззуб’як І., Радевич Т., Степанюк Н, Лаб’як М., Лепка А., Орищич О.). Шевченко високо цінував кохання, але справжнє, ідеалом якого були однолюбство, відданість, незрадливість і щирість, а також цнотлива невинність і чистота стосунків, що роблять його гідним оспівування. Не менш захоплююче та емоційно виступала  наступна конкурсантка Крістіна Тарнавська з віршем “Коло гаю в чистім полі” стверджуючи, що кохання – щастя, адже воно осяює людські життя, як  доводить Шевченко, а його відсутність – велике горе.

         Емоційна наснага Шевченкових образів, широта та вільність його асоціативного мислення, проникливо-творче використання фольклорних мотивів, образів народної символіки, предметно-реалістична міць поезії – всі ці риси, ці поетичні гени виявились плідними і для новітньої поезії 21 сторіччя про що розповіла Бучковська Ірина читаючи вірш Ліни Костенко “Посвята Шевченку”.

Літературно-мистецький вечір завершився словами українського Пророка:

“Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!”

         Виконання поезій фахово оцінило журі у складі: Руслани Петрівни Попп, Світлани Ярославівни Білої, Ірини Григорівни Лозинської, Івана Херовича. Слово для оголошення результатів конкурсу читців було надано Світлані Ярославівні Білій. Підкреслюючи, що визначення переможців було далеко нелегким, заступник декана привітала учасників конкурсу почесними грамотами  та преміями за призові місця. Перше місце заслужено розділили між собою  студенти групи ІП-31 та ІП-32. “Срібло” отримали Бучковська Ірина (ІП-31) та Борисюк Марія (ІП-11). Третю сходинку зайняли Летвинко Михайло (ІП 43) та студенти групи  ІП-42. Усі інші учасники отримали цікаві книги у подарунок.

         Після заходу ми ще раз переконалися, що Тарас Шевченко дарував вічність українському слову, передбачив майбутнє відродження української нації. Усе почуте в цей день одному пом’якшило серце, другому – просвітило розум, а інші взяли з собою той великий заряд духовності і краси, який зазвичай черпають у творчості Великого Кобзаря.