Археології та краєзнавства (НДЛ АК)

Історична довідка  НДЛАК створена при кафедрі всесвітньої історії наказом №15-КН від 1.09.2000 р. з метою організації на наукових засадах евристичних наукових (археологічних та архівних) робіт з найдавнішого та давнього минулого нашого краю, опрацювання в лабораторних умовах археологічного матеріалу, поглиблення фахової підготовки студентів історичного факультету. З 2006 р. НДЛАК діє при кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін. Основні завдання НДЛАК: виявлення та опис археологічних та архітектурних пам’яток на території м. Дрогобича та регіону; створення інформаційної бази даних; розробка та реалізація наукових програм дослідження пам’яток археології району та міста у співпраці з науковим установами України та спеціалізованими науково-дослідними організаціями; публікація археологічних та писемних джерел з історії регіону; написання на їх основі комплексних монографій та навчальних посібників.

 

Штатний розклад працівників НДЛАК:

Науковий керівник (на громадських засадах): Леонід Тимошенко –зав. кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін, канд. іст. наук, професор.

 

Стаціонарні працівники (штатний розклад):

1)                     Роман Миська – кандидат історичних наук, провідний спеціаліст НДЛАК (генеральний керівник археологічних експедицій);

2)                     Зоряна Знак – старший лаборант НДЛАК;

3)                     Галина Мінькевич – старший лаборант НДЛАК.


Наукові консультанти та співробітники (на громадських засадах):

1) Л. Войтович – доктор іст. наук, професор, зав. кафедри історії середніх віків та візантиністки Львівського національного університету ім. І. Франка;

2) Ю. Лукомський – канд. архітектури, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України;

3) Ярослав Погоральський – директор археологічного музею ЛНУ ім. Івана Франка;

4) Григорій Заплотинський – кандидат історичних наук, декан гуманітарного факультету Київського університету бізнесу та технологій.

Керівництво навчальною археологічною практикою здійснюють викладачі кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін: Василь Менько та Юрій Стецик.

Обов’язки керівника археологічної бази практики впродовж 2008 – 2012 рр. виконує викладач кафедри всесвітньої історії – кандидат історичних наук Богдан Лазорак.

У різний час впродовж 2000 – 2008 рр. в НДЛАК працювали Василь Петрик, Андрій Петрик, Володимир Галик, Юрій Стецик, Роман Марунчак, Василь Менько, Богдан Лазорак, Володимир Жирик та Ірина Негура.

 

Напрями досліджень

          Головний напрямок досліджень – археологія Прикарпаття княжої доби та Північного Причорноморя античного часу.Важливий напрямок – краєзнавство Дрогобицько-Самбірського Підгіря.

  З 9 по 23 липня 2000 р. студенти історичного факультету проходили навчальну археологічну практику в с. Крилос Галицького р-ну Івано-Франківської області на базі Галицької археологічної експедиції Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України та Національного заповідника “Давній Галич”. Керівник практики –  Василь Петрик, викладач кафедри всесвітньої історії, керівник Бази практики – Юрій Лукомський, науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України.  Експедиція працювала на двох археологічних об’єктах – фундаментах Успенського собору ХІІ ст. та поблизу Митрополичих палат на місці монументальної споруди ХІІ ст.         В ході досліджень виявлено значну кількість археологічного матеріалу, в основному – з часу існування даного обєкта та епохи фракійського гальштату. Одночасно з дослідженнями проводилися консерваційні роботи фундаментів Успенського собору.     

В урочищі “Митрополичі палати” силами студентів було проведено невідкладні консерваційні роботи на розкопі 1998-1999 рр., під стінами сучасного Історичного музею Національного заповідника “Давній Галич”. У ході досліджень виявлено велику кількість археологічних знахідок широкого діапазону датування – від другої половини ХХ ст. н.е. до ІХ-VIII ст. до н.е. Серед матеріалів Нового часу  переважала порцеляна, скло, полив’яна кераміка; серед знахідок раннього середньовіччя можна виділити фрагменти амфор, глечиків, світильників, бронзових прикрас тощо.

  У 2001 р. (з 2 по 30 липня) в рамках навчальної археологічної практики студентів історичного факультету вперше в історії Дрогобича проведено археологічні розвідкові дослідження на території церквища Пречистої Діви Марії. Роботи проводились на підставі Відкритого листа №74 Форми №2 від 21.05.2001 р., виданого Польовим комітетом Інституту археології НАН України на ім’я викладача кафедри всесвітньої історії Василя Петрика (науковий консультант – Юрій Лукомський, молодший науковий співробітник Інституту українознавства НАН України). Для проведення досліджень на базі Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства ДДПУ ім. І.Франка створено Дрогобицьку археологічну експедицію (наказ ДДПУ №210 від 02 липня 2001 р.). Склад експедиції: Василь Петрик, викладач кафедри всесвітньої історії ДДПУ – керівник археологічної практики; Леонід Тимошенко, канд. іст. наук, доцент, завідувач кафедри всесвітньої історії – керівник експедиції; Андрій Петрик – старший лаборант.         Дослідження передбачали проведення шурфування в межах існуючої ділянки здогаданого церквища для виявлення археологічного культурного шару та археологічних об’єктів (фундаментів церкви Пречистої Богородиці, прицерковного могильника, забудови церковної ділянки), попереднє вивчення стратиграфічних нашарувань та будівельної історії даної території.

  Дослідженнями на території церквища виявлено понад 2185 фрагментів археологічних знахідок, окремі з яких датовані кінцем ХІІ-ХІІІ ст. Це підтвердило попередні припущення про існування в районі вул. Ю.Дрогобича поселення княжої доби. Вишукування підтвердили існування на даній ділянці закритого археологічного комплексу пізньосередньовічного могильника XVIIXVIII ст., що дає підставу для проведення подальшої локалізації будівель церковного комплексу, а розкриття мощеної площі при колоні Св. Івана (ХІХ ст.) може слугувати підставою для впорядкування ділянки при регенерації історичного середовища м.Дрогобича.       

  У цьому ж році група студентів історичного факультету взяла участь в охоронних археологічних дослідженнях біля кургану Джург-оба на південному узбережжі Керченського півострова в районі античного міста Кітей поблизу мису Текіль. Експедиція була зорганізована згідно з програмою археологічної практики, планом роботи НДЛАК, наказом ректора проф. В.Скотного №226 від 16 липня 2001 р. та угоди, укладеної між ДДПУ ім. І.Франка та Керченським історико-культурним заповідником від 18 липня 2001 р. Термін експедиції – 5-22 серпня 2001 р.  Було сформовано групу з 8 студентів 1, 2 та 4 курсів історичного факультету. Керівником групи призначено викладача кафедри всесвітньої історії Юрія Стецика. До складу експедиції входили: Ю.Лукомський, молодший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’яквича НАН України; О.Куликов, завідувач сектором польових досліджень відділу охорони пам’яток Керченського заповідника; Л.Пономарьов, регіональний інспектор охорони пам’яток республіканського комітету при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, П.Столяренко студент історичного факультету Донецького державного національного університету та О.Бистров, випускник історичного факультету ДДПУ. Очолив експедицію О.Єрмолін, молодший науковий співробітник Керченського заповідника.

  Студенти були поділені на дві бригади, що працювали на двох археологічних об’єктах – Склеп №2 і Склеп №3. Склеп №2 досліджено повністю. В ході робіт виявлено велику кількість багатого і виразного рухомого археологічного матеріалу, що перевершив усі сподівання, які можна було покладати на неодноразово розграбований і до того ж археологічно “вивчений” склеп. Серед знахідок можна виділити кістяні триелементні складні гребені ІІІ-IV ст. н.е., скляний глек, бронзові та срібні пряжки і завершення ременів, червонолакові таріль та миску тощо. Великий інтерес становить фресковий розпис Склепу №2. Склеп №3 через потужну засипку та стислі терміни експедиції до кінця не вдалося дослідити. Насиченою була культурна програма в ході якої студенти відвідали музей в Керчі, фортецю Ені-Кале (XVIIIXIX ст.), склеп Деметри, руїни Пантікапея на горі Мітрідат тощо.

  В 2002 р. в рамках навчальної археологічної практики студенти історичного факультету та працівники лабораторії взяли участь у трьох археологічних експедиціях. За програмою археологічної практики та наказом №235 від 1.07.2002 р. “Про створення Керченської археологічної експедиції на базі НДЛАК ДДПУ ім. І. Франка” з 10 липня по 12 серпня 2002 р. група студентів в кількості 19 осіб проходила археологічну та науково-дослідну практику в околицях с. Завєтноє Ленінського р-ну АР Крим на базі Керченського державного історико-культурного заповідника та Кримського філіалу Інституту археології НАН України. Керівником групи призначено Андрія Петрика, викладача кафедри всесвітньої історії, провідного спеціаліста НДЛАК; керівником Бази практики – О. Єрмоліна, наукового співробітника Кримського філіалу Інституту археології НАН України. Архітектурні та геодезичні обміри проводив Юрій Лукомський, молодший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крипякевича НАН України.

  Експедиція продовжила роботи розпочаті в попередньому сезоні. Студентів було поділено на три бригади та закріплено за ними відповідні розкопи. Роботами на Розкопах №2 та №5 керував студент ІІІ курсу Р. Марунчак; Розкопі №3 – студент 2 курсу Я. Січка, Розкопі №4 – студент 2 курсу Т. Халавка.

  На початковому етапі досліджень для вивчення самої території некрополя застосовано біолокаційну (радіоестезичну) методику. Роботи проводили О.Єрмолін та А.Петрик. Ними локалізовано сліди двох склепів (Розкоп №3,5) та поховальних ям (Розкопи №2, 3, 5а.). Подальші дослідження велись з допомогою закладання розкопів 5х5 м, орієнтованих по лінії Північ-Південь і Захід-Схід. Згодом вони були посаджені на координаційну сітку некрополя та точно нанесені на план.

  У ході проведення археологічної практики учасниками експедиції було локалізовано, відкрито, досліджено та введено до наукового обігу цілий ряд пам’яток досі маловивчених чи невідомих для української історичної науки (“Склеп без ніш №4”; невідомий розписний склеп – Склеп №7 – Розкоп №5; Грунтові Поховання №1 та 2 з Розкопу №4, поховання №5а – Розкоп №5; Поховання №1 – Розкоп №2 ). По всій ділянці досліджень у великій кількості виявлено фрагменти кераміки салто-маяцької культури (VIIIX ст.), фрагменти гончарної та ліпної кераміки античного часу (мисок, киликів, амфор, світильників, зоо- та антропоморфних посудин тощо), фрагменти слабо- та сильнопатинованих скляних виробів світло-, темно-зеленого, синього та коричневого відтінків, кістяних гребенів, бронзових, мідних та срібних виробів (ремінні пряжки, цвяхи, ключі, монети, браслети тощо), речі виготовлені із жовтого металу; фрагменти зброї (мечі, наконечники стіл, списів тощо). Усі знахідки та обєкти попередньо датуються кінцем-серединою ІІІ ст. – серединою IV ст. н.е.

  З 8.07. по 12.08.2002 р. на території с.Крилос Галицького р-ну Івано-Франківської обл. у складі Галицької археологічної експедиції Національного заповідника “Давній Галич” та Інституту археології НАН України (керівник експедиції док.іст.наук, проф.В.Д.Баран) працював Галицький археологічний загін ДДПУ ім.І.Франка. Керував роботами загону провідний спеціаліст НДЛАК, викладач кафедри всесвітньої історії Василь Петрик. Науковими консультантами археологічних досліджень були канд. іст. наук, доцент Прикарпатського університету ім. В.Стефаника Б.Томенчук та науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України Ю.Лукомський.

  Студенти працювали у складі однієї бригади під безпосереднім керівництвом В.Петрика. На першому етапі досліджень, після ознайомлення з історичною топографією та пам’ятками Крилоського городища, сучасного Галича та с. Шевченкове, проведено локалізацію за поверхневими слідами елементів оборонних укріплень василіянського Крилоського монастиря. При цьому використано матеріали розвідкових досліджень Б.Томенчука та археологічного обстеження території, проведеного Ю.Лукомським восени 2001 р. Це дозволило без втручання в культурний шар локалізувати перебіг західного оборонного муру монастиря.

  На другому етапі в північно-західному куті церковного подвіря закладено розвідкову траншею (Траншея №1) шириною 1,0 м., довжиною – 8,0 м. (з подальшим продовженням на північ до 9,0 м.). Траншею розбито в осях Успенської церкви, з відступом від площини західної стіни церкви на 1 м., в 14 м. на північ від північно-західного кута бабинця. Роботи розпочались за благословення пароха с. Крилос о. Ярослава Жолоба. На третьому етапі досліджень за огорожею церковного подвір’я закладено розвідковий шурф (Шурф №2) розмірами 3,0х3,0 м. В ході робіт розкрито верх муру північно-західної башти, товщиною 1,1 м. В розвалі над фундаментом башти, що утворився при її розбиранні, виявлено крейцер 1859 р., що дає можливість віднести період розбирання мурів до межі XVIIIXIX ст. – часу спорудження єпископської літньої резиденції (“Митрополичих палат”).

  Археологічні дослідження проводилися на багатошаровій археологічній пам’ятці, що дало студентам можливість ознайомитися з археологічними пам’ятками, датованими VIIIVI ст. до н.е. – XIX ст. н.е. Дослідженнями виявлено рештки оборонних мурів початку XVIII ст., зведених навколо кафедральної церкви Успення Пресвятої Богородиці кінця XVI ст., археологічні об’єкти ХІІ-ХІІІ ст., численні рухомі археологічні знахідки, окремі з яких мають значну мистецьку цінність.

  З 25 липня по 8 серпня студенти історичного факультету в рамках археологічної практики працювали у складі Міжнародної українсько-американсько-польської археологічної експедиції по дослідженню полів козацьких битв XVII ст. в Україні. Керівником загону призначено старшого лаборанта НДЛАК Володимира Галика. Керівник Бази практики – А. Мандзій, професор, доктор Морехеандського університету США. Відкритий лист № 215 від 26 червня 2002 р. (Форма 2) виданий на ім’я Б. Строценя, здобувача Інституту археології НАН України.

  У ході розвідкових робіт локалізовано та зроблено топографічну зйомку поля Зборівської битви, обстежено залишки фортифікаційних споруд XVII ст. та виявлено понад 700 фрагментів археологічних знахідок кінця XVIXVII ст.

  Від 3.07 до 27.07.2003 р. згідно з Відкритим листом №71/324 Форми №4 від 5.05. 2003 р., виданого Польовим комітетом ІА НАН України на ім’я Василя Петрика – викладача кафедри всесвітньої історії ДДПУ в м. Дрогобичі працювала Дрогобицька археологічна експедиція ДДПУ ім. І. Франка.         Основна мета досліджень полягала в археологічному вивченні території солевиварювального заводу та розробці заходів з їх охорони.

Охоронні археологічні розкопки проводилися на території Дрогобицького солевиварювального заводу (вул. Солоний Ставок, 27). У ході досліджень закладено два розкопи та один шурф. Розкоп №1 (“Королівська” шиба №1, середня глибина розкопування 2,8 м.); Шурф №1 – Шиба №2 (гл. від д.п. – 0,8 м.); Розкоп №2 – солевиварювальний цех другої половини ХІХ ст. (середня гл. – 1,55 м.).

У результаті охоронних досліджень виявлено: 1) фрагмент деревяного трубопроводу ( початку-другої половини ХІХ ст.); 2) робочий майданчик та будівлю солевиварювального цеху XVIIXVIII ст.; 3) румовище мурованої цегляної споруди середини ХІХ ст.

На опрацювання взято коло 800 одиниць археологічних знахідок. Це переважно фрагменти керамічного та скляного посуду, керамічна люлька, монети, фрагменти цегли, фрагменти дерева, крем’яний виріб та фрагменти кераміки фракійського гальштату. Археологічний матеріал охоплює VIIIVI ст. до н.е. –  початок XX ст. н.е.

Шурф №1 закладений при північній стіні Шиби №2, що припинила свою діяльність в 50-х рр. ХХ ст. Будівля каркасна, обшальована дошками. Фундамент бутовий, на вапняково-піщаному розчині сіруватого відтінку зі значним домішком піску. Блоки фундаменту – пісковик та грубооброблені валуни. У зв’язку з наявністю заводських комунікацій, швидким підтопленням водою вирішено призупинити роботи на даному об’єкті та законсервувати фундаменти північно-східної стіни Шиби №2.

Розкоп №1 розміром 4х4 м. закладений коло найперспективнішої ділянки – діючої “Королівської” шиби №1. В ході досліджень зафіксовано сліди солевиварювального виробництва XVIIXIX  ст. (фешини, трубопровід, солевиварювальне обладнання тощо.)

Починаючи з глибини 2,8 м. від д.п. зібрано фрагменти кераміки ХІІІ-ХІІ ст., а на глибині 3,5 м. у північно-західному куті розкопу зафіксовано сліди обгорілих дерев’яних колод (настилу?), щільно припасованих одна до одної.

  У Розкопі №2 на гл. 1,55 м. від д.п. виявлено верх деревяного стовпа підпрямокутної форми із заокругленими краями. Розміри стовпа 40х40 см. В ході подальших досліджень зафіксовано фрагмент кам’яної кладки на піщаному розчині, фрагмент цегляної підлоги, сліди дерев’яних конструкцій більш раннього часу.

У серпні 2003 р. група із 14 студентів історичного факультету брала участь у вже традиційних дослідженнях кітейського некрополя в районі кургану Джург-оба. Очолив групу провідний спеціаліст НДЛАК ДДПУ ім.І.Франка Володимир Галик. Керував експедицію О.Єрмолін, науковий співробітник Кримського філіалу Інституту археології НАН України. В ході досліджень було локалізовано та досліджено два склепи (Розкоп №5 та Розкоп №6), зібрано велику кількість рухомого археологічного матеріалу та введено до наукового обігу невідомий мальований склеп №8 (Розкоп №6).

У 2004 р.  (з 13 по 26 липня)  в рамках навчальної археологічної практики студентів історичного факультету  група студентів в кількості 25 осіб проходила археологічну та науково-дослідну практику в м.Белзі Львівської області на базі археологічної експедиції Державного історико-культурного заповідника в м.Белзі. Керівник археологічної експедиції – працівник заповідника О.Лазарко; керівник археологічної практики – А.Петрик, викладач кафедри всесвітньої історії; керівник бази практики –  В.Петрик, провідний спеціаліст Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства. Еспедиція досліджувала територію комплексу монастиря оо.Домініканів в м.Белзі; локалізувала монастирські споруди та інші об’єкти й сакральні споруди на даній ділянці; займалася консервацією археологічних пам’яток тощо. 

Студенти   брали участь у закладанні та дослідженні Траншей 4,5, 6. Траншея 4 дозволила локалізувати монастирські мури, що залягали на гл.0,5 м від денної поверхні. Зібрано невелику кількість кераміки. Зустрічалася перевідкладена кераміка давньоруського часу. Траншея 5 дала найбільше результатів. В ході досліджень виявлено: мури Г-подібної форми кладені відкритим способом. В ході дослідження фундаментного рову зібрано велику кількість  кераміки давньоруського часу та пізнього середньовіччя, фрагменти людських та тваринних кісток, фрагменти Металу, вироби з міді тощо. Серед залізних виробів виділимо дві підкови, підківки до чобіт, фр.ножів, кованих металевих цвяхів тощо. На території досліджуваної траншеї простежено фундаменти споруди (Споруда 2) XVIXVIII ст., які  були покладені на кам’яні невеликі блоки з споруди (Споруда 3) більш раннього часу. В свою чергу, фундаменти споруди 3 були покладені на культурний шар ХІІ-ХІІІ ст.. де простежено фундаментний рів невідомої дерев’яної споруди (Споруда 4), що перекривала собою більш раніший об’єкт (Споруда 5), що за попередніми даними та аналізом ліпного керамічного комплексу може бути датована ІХ-ХІ ст.

В східному куті Траншеї 5 виявлено непорушене поховання орієнтоване головою на захід. Коло кістяка виявлено три срібні монети, що відповідно датуються 1629, 1636 та 1643 рр.

Траншея 6 закладена з метою локалізації зовнішніх мурів та оборонних стін монастиря. На гл. 1,5 м від д.п простежено частково зруйнований гробівець, орієнтований по лінії схід-захід. В ході його досліджень виявлено: різночасовий керамічний матеріал, що охоплює ХІІ-XVII ст.; перевідкладені людські кістки, що засвідчує тривалість існування кладовища на даній ділянці. Серед інших знахідок: фр. давньоруського денця із клеймом майстра у формі літери “К”; скляний кручений браслет темно-сірого кольору; срібну монету 1629 р. тощо. Окрім того, на території т.зв. “Аріанської» вежі, виявлено скарб срібних монет королеви Ядвіги (?), що датується кінцем XIV ст.  Скарб переданий у фонди заповідника.

У серпні 2004 р. група  із 30 студентів історичного факультету брал участь у дослідженнях Кітейського некрополя в районі кургану Джург-оба (Керч). Керівник практики – А. Петрик, викладач кафедри всесвітньої історії; заступник – Р. Марунчак, старший лаборант Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства; керівник бази практики та керівник експедиції – О. Єрмолін, науковий співробітник Кримського філіалу Інституту археології НАН України. В ході досліджень локалізовано та досліджено дві могили №8,9 і п’ять склепів (один катакомбного типу (№5) та  чотири грунтові (№№13-16). В ході досліджень отримано новий матеріал, що дало змогу уточнити датування ґрунтових склепів та простежити особливості поховального обряду IVV ст.. н.е.

У 2005 р. (з 18 липня по 7 серпня )  студенти історичного факультету проходили археологічну практику на базі археологічної експедиції Державного історико-культурного заповідника в м.Белзі. Керівник практики – А. Петрик, викладач кафедри всесвітньої історії; керівник бази практики – В. Петрик, провідний спеціаліст Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства; керівник Белзької археологічної експедиції – О. Лазарко, працівник Архітектурно-археологічної служби, К. Присяжний, провідний спеціаліст Белзького заповідника та В. Іванівський, керівник Архітектурно-археологічної служби.

Дослідження передбачали проведення шурфування   та закладання розкопів при західній стіні каплиці Св. Валентина (урочище Замочок), на  площі Ринок (Площа України, 39) та західній стіні Ратуші. Дослідженнями на території каплиці Св. Валентина виявлено велику кількість рухомого керамічного матеріалу (ІХ-ХХ ст.), фр. цегли-пальчатки (XIVXVII ст.), простежено культурні напластування ділянки та  локалізовано фр. дерев’яної забудови (житлового кварталу ХІ-ХІІ ст..?). Серед індивідуальних знахідок виділяються: фр. денця з нанесеним на його зовнішню частину клейма у вигляді літери “К”; два фр. полив’яних  плиток (жовта та зелена полива); два овруцькі пряслиця, глиняне пряслице (коліщатко від дитячої іграшки?), два скляні браслети, цвяхи, наконечники стріл, фр. бронзових та срібних виробів тощо.

На площі Ринок (Площа України, 39)  з метою локалізації меж забудови ХІХ ст. закладено три шурфи, що дозволило локалізувати  межі парцелей 260 б, 260а, 97 та 241, відкрити фрагменти зовнішніх та внутрішніх стін, простежити сліди дерев’яної долівки. Серед великої кількості рухомого археологічного матеріалу виділимо фрагм. Скляного посуду (посудини з під аптечних ліків та вина) фрагм. полив’яного посуду монету (1 крейцер) 1852 р., 5 одиниць чоловічого, жіночого та дитячого взуття задовільного стану збереження. На одному з фр. простежено металеву підківку.

При західній стіні монастиря (ратуші) закладено розкоп довжиною 13,5 та шириною 2,0 м. Глибина розкриттів – 1,7 м від сучасної денної поверхні. На даній ділянці виявлено 11 різночасових об’єктів (мури монастиря, ями із слідами стовпових конструкцій, поховання тощо. Уваги заслуговує Споруда 1 (піч). Даний обєкт зафіксований на гл. 0,9 м від сучасної денної поверхні. Ширина печі 1,7 м по верхньому зовнішньому контуру. Піч купольного типу, по зовнішньому контурі розширюється донизу. Велика кількість перепаленої глини, неодноразові сліди ремонтів, відсутність шлаків та металу дозволяє говорити про використання печі з метою випічки хліба. Споруда 2 простежена у північній стінці розкопу на гл.1,65 м від д.п. В ході вибирання заповнення виявлено дрібні фр. ліпної та гончарної кераміки давньоруського часу є вінчик з яскраво вираженими манжетом.

У ході археологічних досліджень студентами та працівниками НДЛАК зібрано та опрацьовано велику кількість джерел та матеріалів, що в майбутньому стануть базою влаштування історико-краєзнавчого та археологічного музею історичного факультету. Найближчим часом планується завершити підготовку монографії “Пізньосередньовічний Дрогобич”, навчального посібника “Енеолітичні культури на території України”,  довідкового видання “ Список літератури до курсу “Археологія” (з каталогу бібліотеки ДДПУ ім. І.Франка)” та Археологічного словника.

Впродовж 2007 – 2009 рр. проводилися археологічні дослідження середньовічної наскельної фортеці «Тустань», де впродовж трьох археологічних сезонів було досліджено не тільки північні околиці фортеці, але й урочище «Церківне», скельні масиви «Гострий камінь» та «Мала Скеля». З цього приводу опубліковано звіт та чимала спеціальних статей (Див., наприклад: Миська Р. Дослідження наскельного міста-фортеці “Тустань” у 2007 р. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Вип. ХІ-ХІІ. – Дрогобич, 2008).

Упродовж 2010 – 2012 рр. археологічні дослідження проводяться на середньовічному городищі «Модрич-1» ХІІ-ХІІІ ст. в урощичі Тептюж (поблизу гори Тептюж, неподалік мікрорайону Млинки, що в Південних околицях Дрогобича). Модричі-1 – городище руського часу (урочище Кіптяж (Тептюж)), яке розташоване неподалік (близько 8 км на північний захід) від городища у Стебнику.

Городище Модричі 1 знаходиться в південній околиці м. Дрогобича, займає мисоподібне відгалуження південного схилу гори Тептюж. З південного та західного боку омивається р. Вишницею неподалік її впадіння в р.Тисмениця

. Під час археологічних розкопок проведених в період з 05.06 по 26.06.2010 р. студентами І курсу (70 осіб) історичного факультету ДДПУ ім.І.Франка, що проходили археологічну та науково-дослідну практику в урочищі Тептюж Дрогобицького району Львівської області, на автономній базі “Наметове містечко «Тептюж-2010» під керівництвом кандидата історичних наук Романа Миськи було взято три проби деревини (два фрагменти колод та кілька фрагментів фашини), які були передані професорові Краківської гірничо-видобувної академії Мареку Кромпцу для проведення аналізів. Результати радіовуглецевого аналізу двох проб[2]:

Потрібно відзначити, що городище у Стебнику мало вихід до перевалу у Східниці, й далі по р.Стрий – до Тустані та Верхнього Синьовиднього, через які пролягала «Руська путь», один з найбільш відомих тогочасних шляхів на Закарпаття та Угорщину.[3][4] Вочевидь, одне з відгалужень «Руської путі» було пов’язане з солеварним промислом в районі Дрогобича, що і зумовило будівництво тут укріплених поселень Стебник та Модричі І.

Достовірно відомо, що села Модричі, Губичі та Дережичі, які складали трикутник, в центрі якого розташована гора Тептюж, були кілька разів повністю спустошені татарськими набігами: у 1624 р. (охоплено м. Дрогобич), взимку 1626 р. (м. Дрогобич не охоплено), а також в часі козацько-татарського набігу 1648 р.

У червні 2012 р. Експедиція “Модричі-2012″ вивчала центральну частину городища і найвищу ділянку валу. В складних кліматичних умовах (на початку робіт падали безперервні холодні дощі, потім тривала неймовірна спека) проведено трудомісткі земляні роботи, закладено ряд шурфів, докладно проаналізовано культурний шар княжої доби. Остаточно локалізовано «мощення» каменем у центрі городища, виявлено кілька кам’яних скупчень безпосередньо перед валом. Саме на ділянках кам’яних скупчень виявлено фрагменти трьох керамічних горщиків, які попередньо датуються часом не пізніше XII ст. Позаяк прокопано лише приблизно половину тіла валу, говорити про більш конкретні висновки ще дуже рано. Однак, у порівняння з попередніми роками, масові знахідки кераміки є, до певної міри, сенсаційними. Аналіз кераміки радіо вуглецевим методом, який проводився Кракові підтвердив датування ХІІ ст.

Результати переконують в тому, що об’єкт тривав у часі і просторі порівняно недовго (можливо, 2-3 століття). Продовження вивчення об’єкту ставить час від часу нові й нові питання, наприклад, стратиграфія розкопів буде піддана скрупульозному аналізу в лабораторних умовах.

Звіти про проведення досліджень регулярно подаються в Інститут археології НАН України, а спеціальні розвідки публікуються як в Україні так і за її межами (Див., наприклад: Миська Р., Лазорак Б. Археологічні дослідження в урочищі Тептюж (Кіптяж) 2010 р. (південнаоколиця Дрогобича) // Старожитності Дрогобиччини. – № 3-4. – Дрогобич, 2010. – С. 3-6).

Згідно відповідних дозволів впродовж серпня – жовтня 2012 р. силами НДЛАК було проведено археологічні розвідки городищ у Ступниці, Раневичах, Солонську, Бориславі, Верхніх Гаях, Кавському, Уличному, а також знайдено невідомий досі середньовічний монастир XVI ст. у Ясениці Сільній, де між іншим було знайдено унікальні кольорові кахлі із гербом Перемишльської землі.

Результати краєзнавчих досліджень публікуються в: Працях Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства (вийшло 3 випуски), «Старожитностях Дрогобиччини» (вийшло 4 випуски), «Дрогобицькому краєзнавчому збірнику» (вийшло 15 випусків) (фахове видання ВАК України).